Гіркого полину я в букет назбирала,
Серце боліло, а душа ридала,
Невже гірка доля для мене навік,
За що мене зрадив мій чоловік.
За що зрадив нашу любов,
Від мене до іншої чому пішов,
Від мене пішов дітей залишив,
А так присягався, що щиро любив.
Діти горнулись до рідного тата,
Ой гірка доля, як ти проклята.
Не можу збагнути та зрозуміти,
Як зміг ти з нами так поступити.
Невже серце не краялось, душа не боліла,
Чому я стала тобі не мила,
Чому скажи чому, чому?
Ти розтоптав мою весну?
Молоді роки мої забрав,
Душу мою у багно затоптав,
Чужі діти батьком тебе називають,
А свої від жалю погляд відвертають.
Ще прийде той час і та година,
Чужа дитина – не твоя дитина,
В скрутну годину прийдеш до нас,
Але пройшов уже твій час.
Тобі не буде назад вороття,
Не буде для тебе уже каяття,
Гірким полином дорогу встелю,
Серденько своє я тобі звеселю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338991
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2012
автор: Антоніна Грицаюк