(Низка неканонічних хокку)
* * *
Сіре небо. Сіре місто.
Хочеться втекти від сірих людей.
…А насправді – весна!
* * *
Мокрий асфальт.
Розчинюсь я в цьому дощі
Не знайдуть… Весна. Місто.
* * *
Життя – це сон
Наповнений отрутою.
Шкода, що смерті немає…
* * *
Весняне небо.
Але місяць
Такий же сумний…
* * *
Навіщо сльози людські?
Якщо небо плаче
Саме… Дощ.
* * *
В гори піду назавжди.
Нема шляху в Піднебесній.
Стану відлюдником…
* * *
У тумані храм.
Як привидно все!
Навіть віра моя…
* * *
Осінь глуха…
Свободу знайшов
У темному лісі…
* * *
Навіть вікна випали в хаті,
Порожнеча лишилась.
Як тихо тут…
* * *
Тінь на землі
У сутінках зникне.
Так і я…
* * *
Міріади ніг
Тут землю топтали віками.
Лишився пісок…
* * *
Навіть сонце заплакало
Над тією пустелею
Що звалась колись Україною...
* * *
Назавжди одягну
Чорні окуляри -
Душі людей не хочу бачити…
(Світлина автора віршів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338768
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 20.05.2012
автор: Артур Сіренко