Якби ж то вікна – могли розмовляти,
Бесіда з ними була б дуже цікавою!
Вони б розказали про сни немовляти,
Чи про що говорили ті двоє, за кавою.
Якби ж то риби – навчились літати,
Вони б подружились у небі з птахами.
Не довелося б рибалок з крижин знімати,
І вудок з гачками – риби б не знали.
Якби ж то люди перестали брехати,
Чи принаймні, навчились робити це краще.
Якби ж то серце було здатне прощати –
Коли мозок заплутався у сумнівів хащах.
Якби ж то час – міг зупинятись –
Коли своє щастя тримаєш за руку,
Коли б від усього і всіх – заховатись,
І щоб ані слова зайвого, ані звуку…
(2011)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338649
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2012
автор: Антон Срібний