Розбий кайдани,що скували душу....
Чию? Мою,таки мою,напевно...
Кораблі ідуть,ідуть на сушу,
А значить-жив я не даремно!
А значить- хтось таки побачить дім:
Для мене домом стало морське дно,
Якщо на обрії гармат побачиш дим,
Не плач:мене немає вже давно!
Я до тебе,на жаль,не вернусь:
Я став полярною зорею,
Коли буде важко клич,я обізвусь,
Прилину вітром із Гіпербореї!
Ніжним,світлим як і ти,
Розпач недосяжної мети!
19 травня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338558
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.05.2012
автор: Той,що воює з вітряками