Це дивне враження,
Що виникло зненацька.
Як те знання,
Котре у мого батька.
Що я почав,
Пливти за течією.
Краще б не знав,
Жив думкою однією.
Що я живу,
Керую долею сам.
А не пливу,
У натовпі, десь там.
Що все залежить,
Виключно від мене.
І кожна мить,
Вперед мене жене.
Жорстока правда,
Мене наздоганяє.
Так треба, ніби вада,
Натовп підганяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338428
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2012
автор: Линник Анатолій