Не можу цінувати ті хвилини,
Коли всі хочуть мене в домовину
Обрали люди ті гримасу,
Кидають у вогонь страшенну масу!
Розчарував вночі легкий туман,
Це не життя – лише обман!
І легше здобувати сіль образи,
Бо обплюють навіки... Дивно, часом...
Радій, чи не радій,
Та лиш на мрії час не крий
Не можна лити воду, бо біда,
Чому не вбила?Де вона....?
Буденно смішно... Що покриєш,
Собі нещастя сам не змиєш
Жахливо бачу – темні сили,
Чому, на жаль, тоді не вбили?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337695
Рубрика:
дата надходження 16.05.2012
автор: Вальдемар Феруменко