УКРАЇНОЧКИ-ДІВЧАТА

(продовження  до  вірша  "Де  ж  ви,  хлопці  забарились")

-    2    -
Калинову  мають  вроду
Всі  красунечки  зі  сходу.
Гарні,  пишні,  яснолиці  -  
Це  дівчата  із  столиці.
А  веселі  і  жвавенькі,
З  щирим  серцем  і  добренькі  -  
Це  дівчата-гуцулята,
Не  впізнаєш,  хто  з  них  краща.

Чуть  серйозні...  статна  мова...  -
Це  паняночки  зі  Львова.
-  Хто  роботи  не  боїться?,  -
Злотодіви  із  Полісся.
Ось  такі  у  нас  дівчата
Всі,  як  Осінь  пребагата.
Зачарують,  спалахнуть,
У  танок  з  вогнем  візьмуть.
Так,  як  листячко  із  клена
Вітер  кличе  не  втерплений.
Де  ж  ви,  хлопці,  забарились,
Не  усі  ще  поженились?

Де  Михайло  -  стан  високий,
Де  є  Роман  ясноокий?
Рух  поважний  є  в  Олега...
В  Володимира,  як  треба,
Є  розсудливість,  а  значить:
В  козака  є  мудра  вдача!

Що  й  кому  не  говори,
В  нас  дівчата...  хоч  куди!
В  цілім  світі  не  знайдеш:
Чи  проїдеш,  чи  пройдеш  -  
Україночки  -  найкращі,  
Найвродливіші  й  багатші.
Як  полюблять...  на  усе!
То,  і  дійсно  -  повезе.

Козаченьки,  хлопці  браві,
Де  ж  ви  ділись,  величаві?
Українські  запорожці,
Де  ж  блукаєте  ви,  хлопці?
І  ще  -  Довбуша  брати,
Загубилися,  куди?
Не  бануйте,  не  журіться,
На  вкраїночках  женіться.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336876
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2012
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА