Він захоплює мене невизначеністю,
Ласими очима та жорстким волоссям.
Тим, що я сумую за його (не)близькістю,
Й знаю, «взяв» би мене, якби довелося
Він затягує мене морською хворобою,
Від якої зводить нутро й хочеться вити.
На ньому тисячі уст… й не поставити проби.
Але й таких гульвіс чом би не любити
Я сумую за його неквапними рухами,
За манливим поглядом між десятками кроків.
За куривом кави, що нагадує круків…
Але цукор в сільничці сприймаю як докір
(своїй мнимій суворості як німий докір…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336716
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2012
автор: Троянда Пустелі