Ламатись навпіл… розбиватись вщент,
по собі лишаючи калюжі…
Можливо гривня, а можливо цент
ціна мого життя…. Ну що ж люди …?
Солоною водою об прозоре скло,
з очей краплини у долоні рідні…
Весною так красиво, вкотре розцвіло
життя… а я сам собі огидний…
Кричать… кричать... кричать травневі ночі,
циферблат годинника рахує дні…
Я сам себе сховав… заклеїв скетчем…
ламаюсь навпіл…розбиваюсь об граніт…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336584
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2012
автор: Юра...