Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.05.2012
автор: Наталя Данилюк