Ти змішуєш фарби в червоній палітрі,
Даруєш ескізи найкращим коханкам.
Я ж з серця щоночі виймаю по літері,
І зкидую кожну в надщерблену склянку.
Я знаю місця, де покинуті й зваблені
Твої поцілунки міняють на гроші.
Я знаю пейзажі до плачу привабливі.
Ти б їх малював, ну настількі хороші.
Тож годі псувати папір свій портретами
Вродливих потвор одна одної гірше.
Я в море, у прірву жбурляла монетами
Допоки мені не приходили вірші.
Мій час зупинивсь. Твій - іде без упину.
Біль плавить роки у залізну руду.
І все, що ти можеш, це вистрілить в спину,
Щоразу, коли я від тебе іду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336538
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2012
автор: Саша Кіткотенко