Ми струни на бандурі долі,
І грає хтось на нас поволі
Мелодію просту життя,
З народження й до небуття.
Одні дзвінкі, як гай співочі,
Другі басять, мов темні ночі,
А треті плачуть і сміються…
Та як в мелодію зіллються,
Сніги зриваються із гір,
І Янгол терпне поміж зір…
Здається час коли звучати,
Самі ми вільні обирати.
Та все не так: бо є Музика,
Що на бандурі струни смика.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335771
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2012
автор: Осіріс