Тривогою у серці відізвались
Слова: «Я того пацана уб’ю!»
Чи довго жити ще мені зосталось,
Чи я побачу скоро смерть свою?
Чи це останні дні, а далі вічність
І чого варте це хитке життя,
В якому здобуваємо ми стійкість,
Смерть проганяємо у забуття?
Але вона прийде, як гість незваний,
Не запитає, чи чекав її.
Смертельний час реальний, невблаганний
Комусь поставить крапку в цім житті.
Цвітуть дерева, біля хати квіти,
Сіяє сонце, лине спів птахів.
Хоч смерть і розпустила свої віти,
Не так страшить вона серед цих днів.
06.05.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335390
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.05.2012
автор: С.Плекан