Хатинка для птахів

(Низка  хайбун)

     *              *              *
Блукаючи  одного  вітряного  і  холодного  дня  містом,  де  живуть  люди,  споглядав  я  високі  сірі  будинки.  Раптом  зрозумів,  що  ці  будинки  схожі  на  шпаківні,  а  люди  що  в  них  живуть  схожі  на  птахів,  які  відлітають  в  теплі  краї  як  тільки  в  цій  країні  настають  паскудні  часи.  Зрозумівши  це  зайшов  я  в  старий  закинутий  сад  і,  побачивши  там  порожню  шпаківню,  написав  такі  рядки:

У  хатинці  для  птахів
Вже  ніхто  не  живе.
Осінь  глуха…

         *            *            *
Приїхавши  в  одне  велелюдне  і  химерне  місто  я  довго  блукав  його  вулицями  без  певної  мети.  У  місті  стояв  у  повітрі  дим  і  запах  паленого.  Я  побачив  високу  металеву  вежу  незрозумілого  призначення  верхівка  якої  губилась  в  імлі.  Таке  було  відчуття,  що  ця  башта  проколола  небо.  Тоді  якось  самі  склалися  такі  рядки:

Небо  сколоте
В  обкуреному  місті.
Дорога  видінь.

           *            *            *    
Ночував  на  вершині  гори.  Багаття  згасло  і  я  знічев'я  споглядав  зоряне  небо.  Побачив  туманність  Андромеди  –  сусідню  галактику.  Подумав,  що  там  теж  живуть  якісь  люди  чи  істоти  які  так  само  замріяно  дивляться  на  нічне  небо.  Стало  сумно  і  порожньо.  Тоді  написав  такий  віршик:

Кожна  галактика
Чужа…  Знайти  б  свою!
Нескінченні  пошуки.

           *            *            *
Читаючи  «Дао  Де  Цзін»  милувався  кожним  ієрогліфом,  подумав,  що  в  кожному  давньому  знаку  явлена  істина,  краса  і  прихований  зміст.  Тільки  цей  зміст  не  кожному  дано  осягнути.  І  тоді  написав  наступне:

Про  знаки  чорні
На  папері  креслені
Вірші  напишу…

           *            *            *
Зайшов  до  старого  знайомого,  перебирав  у  запиленій  комірчині  книги,  які  йому  стали  давно  не  потрібні.  Згадав,  що  сьогодні  не  просто  холодний  осінній  день,  а  перше  листопада  –  день  проголошення  ЗУНР.  Побачив  старий  забутий  календар,  де  згадку  про  цю  дату  годі  було  шукати.  Тоді  подумав,  що  кожен  шанує  свої  дати  і  свої  свята,  кожен  в  нинішньому  світі  живе  по  своєму  календарю.  І  написав  таке:

У  кожного  дати  свої.
На  сірій  стіні  пожовк
Старий  календар!

(Світлина  автора  цього  химерного  твору.  Це  я  побачив  блукаючи  в  горах  Йосіно.  І  довго  я  споглядав  це  мертве  дерево...)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335342
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 06.05.2012
автор: Артур Сіренко