***

Коли  ти  знаходишся  в  самому  низу,  найбільшим  твоїм  нещастям  буде  те,  що  ти  раніше  пізнав  щастя.
***
Коли  летиш  каменем  вниз,
Все  не  важливо,
Тримайсь  за  карниз
Врятує  –  можливо.
Врятує  нікчемне  твоє  буття,
З  усіма  його  «перевагами»
І  приведе  до  каяття
Катів  твоїх  з  їхніми  мантрами,
Що  їх  співають  вони  щоночі
І  тобі  не  дають  заснуть.
Не  дають  навіть  зімкнути  очі,
Не  дають  вловити  священну  суть.
А  може  й  не  треба  її  нам  знати?
Може  не  наша  то  справа?
Чи  може  в  думок  каземати
Захована  ця  переправа?
Переправа  до  суті,  до  сенсу  буття.
Де  кожен  як  кат,  і  ти,  брате,  й  я
І  всі  потребуємо  лиш  забуття
Хто  ми  й  навіщо?  Звідки  прийшли?
І  чому  не  дають  заснути  думки?
Навіщо  живемо?  Чому  помремо?
Чи  може  життя  лиш  суцільне  кіно?
А  в  кінці  лиш  титри  сумно  підуть,
І  тебе  неживого  в  могилу  вкладуть?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335304
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.05.2012
автор: Max_Zadvorsky