Могутній я немов та круча,
Що хвилі в бризки спопеляє.
Дрібненький, як сльоза пекуча,
По лику, що твоїм стікає.
Я розумніший мудреця –
Ношу пустопорожню главу.
Німотніший за камінця –
Гучнобрехливу маю славу.
В тумані бачу суходіл –
Образ своїх не помічаю.
Серед життя киплячих діл,
В гультяйства лінощах стліваю.
Байдужий Космос поміж дум,
Та співчуття у серці плаче.
Звитягам аплодує сум…
Живу, і не живу я наче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334835
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2012
автор: Осіріс