Оглянься друже, як на коло, вкраїнську душу розпяли.
Тих, що боролися за волю в холодні грати одягли.
Цинічно грубо і безжально, неначе вдома , вороги
на нари душі відправляють системи вовчої сини.
Своїм - чужим переконанням, судить без доказів вини,
навчали їх, як зверху скажуть ті, що при владі пацани.
В своїй Украйні Боже милий, керують нами пахани,
ту владу, що в руках тримали, вчергове просто віддали.
Сум на душі, мої печалі, думки в безвихідь завели.
За них життям ризикували, вони ж так легко нас здали.
За ким ішли і проти кого :Один одного обняли
й в безмежній злобі Україні, по груди Крила відтяли.
Бо знов повірили сволоті, мої нещасні земляки.
Все наступаємо на граблі, через роки й через віки.
Здавалось вкотре вже вчергове, знов відродилися з золи.
Лиш потяглись ростки до світла, а нас облогу вже взяли.
Моя Вкраїно мати рідна , ліси і гори, байраки
благаю, я щоб в вас проснулись, Кармелюки й Залізняки.
Вставайте, кровю окропіте, поля й незорані луги,
Не бійтесь в груди їм втопіте , свої заржавлені плуги.
Згадаймо Крути, шляхту польську, голодомори - Колими.
Втопім , як предки їх топили , прям там де ставлять Тереми.
Ну скільки можна вже терпіти, пора ламати їм хребти,
бо пришлі зайди - людолови, допоки ставлять нам хрести.
На нашій на моїй Вкраїні, там де господар, я і ти
вже скоро - скоро на могилу, не буде й клаптика знайти.
Усе розкрали, все купили, вчергове вкотре розвели,
Людей на Мерсах убивають, вже їхні внуки і сини.
На дику поросль на заразу, чуму на них де віднайти,
щоб всіх їх махом одним - мором, з землі Вкраїнської змести.
І янучарів і пархатих, всіх слуг диявола звести
в один байрак - єдине стійло, як наші предки й загребти .
Самі не підуть не просімо, бо таракани - пацюки,
пристосуванці, поразити - одвічні слуги сатани.
Сидять пихаті захмелілі, бодай лиха їх всіх бери.
Куди не глянь куди не кинься, їдять живцем нас, як тхори .
Закрилось сонце гайворонням, у небі крУки - вОрони
та світлу правду відстояти, прийдеться нам брати - пани.
Дай нам терпіння Боже милий, не наїдяться - схамени,
аби вдалося нам без крові, Вкраїну нашу зберегти.
Мо дасть Господь на цьому світі, щось не поділять пацани.
Нехай один одного ріжуть,ми ж їм не виставим ціни.
Ну схаменіться сучі діти, вам все ж прийдеться хрест нести.
На тому світі перед Богом, на страшний суд і вам прийти !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334627
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.05.2012
автор: Дід Миколай