Почекай
Доки не складу свій конструктор
Що дрібними частинками вільно хитається в черепі
Часом, поколює –
Та довершений вигляд виправдає очікування
Я буду, як то кажуть « нормальною»
З детально розпланованим майбутнім
Минуле, мабуть, таки не згадаю
І не треба
Веселе, проте не таке, що можна назвати «нормальним»
Опаную себе, можливо, нігті відрощу довгі
Закину екстрім, бо ж стану «нормальною»
А ще кожен мій день буде як попередній
Все ж радітиму, бо подобаюсь людям
Що їх думка ніколи не цікавила
Тепер буде..
А потім вдруге познайомлюсь з тобою
Ти оціниш мої старання
Все ж для тебе
Пффф…
Певне, за наступного життя
У цьому тебе не треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334579
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2012
автор: tanya_