Страшний мандраж, крок уперед і ні...
Розбилось серце на мільйон кусочків,
У той момент зробилося так боляче мені,
Зібралась біль з усіх німих рядочків.
Загас вогонь в душі моїй в ту мить,
І дим гіркий окутував свідомість.
Від несподіванки все тіло ще тремтить,
Ну а думки тікають в невідомість.
Це крик душі, моя розбита мрія,
Яку від самого початку чекав крах,
Але у серці ще жила надія...
А ти продовжував навідувати мене в снах.
Та цьому сну не суджено здійснитись,
Бо наша пісня-соло, не дует!
Я так боялась сильно помилитись,
Однак життя це проза не сонет.
І я не Лаура, і мені віршів не треба,
Та байдуже, що хочу зараз я.
Нема квитка, щоб полетіти в небо,
І всоте шепчу те саме ім*я!
Клянуся іменем твоїм я зрозуміла,
Одна лиш квітка я, ми не букет.
І як мене душа би не боліла...
Все ж наша пісня соло, не дует.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334205
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2012
автор: БылОсніжка