Рільке Р. М. Над книгою. Переклад

Я  зачитався.  Я  читав  давно.
Коли  осінній  дощ  постукав  у  вікно.
Занурившись  у  вигаданий  світ,
не  чув  як  дощ  оповідає  міт.

Як  зморшки  ті  рядки  я  споглядав
задумано,  годинами  підряд
час  зупинився  чи  пішов  назад.
І  раптом  бачу:  захід  фарбами  заграв
карміном  оксамит  малює  із-за  ґрат.

Як  нитки  намистин  порвалися  слова
і  літер  на  підлогу  листопад.
Я  знаю,  сонце  кидаючи  сад
крізь  огорожу,  що  загравою  пала,
повинно  озирнутися  назад.

І  ось  неначе  ніч  –  пітьма  як  знак.
Дерева  гуртом  поставали  шляхом,
і  люди,  що  громадяться  під  дахом
і  тихо  розмовляють,  слово  часом
дорожче  золота  цінуючи  однак.

Якщо  я  зараз  зазирну  в  вікно,
мій  погляд  не  зустріне  там  чужого  -
околицю  охоплювало  слово,
а,  значить,  простору  позбавлене  воно.
Але  піду  я  в  ніч,  і  одкровення  знову
дарує    величі  понять  свободу
зажурена  незайманість  народу  –
себе  переросте  натруджена  земля
і  стануть  в  ряд  за  краєм  небосхилу
остання  хата  і  моя  зоря.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334075
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 30.04.2012
автор: Артур Сіренко