Коли дурниці полонять мозок,
а масло перестає смакувати маслом,
я приходжу до тебе в гості,
розкладаю в душі ватру.
Перестань бути тихим генієм,
я проста, я пристала серцем.
Доживемо до сивих сплетень
у волоссі, у наших венах.
На мольбертах старі художники,
заливши відбиток долоні,
занеслися у книгу рекордів
і штампують себе утроє.
Ми ж гвалтуєм сусідні простори,
залишаєм відбитки крейдою,
щоби зникнути ненародженими,
як криві у макетній схемі.
Коли хвилі у морі гинуть,
як і цукор у твоїй каві,
я приходжу до тебе поїсти,
зафарбувати свої деталі.
І німий паротяг-триколісник
розірве мій резерв на частини.
Я люблю тебе, генію творчості,
залишаю тобі свої рими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333462
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: ne ta ale