Це такий ритуал:
довго так запускати нігті,
щоб потім раптово обрізати під корінь.
Я так завжди роблю.
Потім такий дискомфорт,
потрібно знову звикати як це –
бути без них.
Але я не журюся, бо знаю :
трохи часу, і все повториться знову,
та сама процедура…
це така процедура –
Зрощення називається.
Приростати до тебе
клітина за клітиною,
перебирати собі всі твої звички, проблеми,
думати, як ти,
лягати спати на тому ж боці,
читати ті ж самі книги.
А потім різко так відірвати тебе від себе,
щоб із коренем, із всіма твоїми клітинами.
Я так завжди роблю.
Потім такий дискомфорт.
Як це – жити без половини тіла?
Але воно з часом заростає
чимось таким неживим, атрофованим.
Та я не журюся, це ж такий ритуал…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333417
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Катя Фея