Гіркий полин

Полином  заростає  стежина…
А  колись  був  широкий  шлях.
Дикі  трави  шумлять  на  нивах…
Дикі  квіти  цвітуть  в  садах…

Завтра  знову  тут  зійде  сонце
Як  і  безліч  років  тому.
Знову  навстіж  відкриєш  віконце.
Знову  стрінеш  свою  весну.

Ковила  розцвілася  в  косах.
Та  й  до  діда  прийшла  зима…
А  весна  мов  дівчатко  босе
По  безлюдних  біжить  містах.

А  тобі    —  все  весна  та  давня…
Чорним  димом  зайшлась  земля.
І  розмови  всю  ніч  до  рання:
«Радіація?..  Дивина…

Ні  почути  її  ні  побачить…
Чом  же  галасу  скільки  зняли?..»
І  автобусів  в  села  нагнали…
І  кричать  щось  собі:  «Вивози!»  …

«Це  не  страшно.  Ми  ще  вернемось»  -  
Заспокоював  стиха  син.
У  палаті  в  новій  лікарні
За  пів  року    він  догорів.

Ну  а  потім  вони  повернулись
В  рідну  хату,  де  все  жили…
«Радіація?..»  —  лиш  всміхнулись…
Час  минув…  Скрізь  тепер  полини…

Ластівки  все  вертають  додому…
Звив  на  хаті  гніздо  чорногуз…
Станеш  ти  перед  образом  Божим:
«Отче  наш,  ти  ще  нас  не  забув?..»…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333365
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Marika