Кожен з нас наче тонка мембр́ана
Поміж вічністю і небутт́ям,
А Чорнобиля зболена р́ана
Обезживлює наше житт́я.
Там, де Прип’яті сонні запл́ави,
Спорожнілий поріг і осл́ін,
З діда прадіда кована сл́ава
Б’є набатом в розколотий дзв́ін.
Чорні вікна пустотами з́яють,
Зачерствіли душа і хліб́а,
Тільки ворони чорні літ́ають
І Чорнобиля чорна бід́а.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333361
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: kalush