Я святкую життя, яке пахне Твоїми руками,
Твоїм зболеним, змученим, щирим, привітним обличчям.
Хай би відстані всі відболіли далеко між нами,
А я кожного дня одягала б з цілунків намисто.
Я святкую життя, яке терпне Твоїми думками,
А між ними ростуть десь закохані в осінь тюльпани.
І дарма, що весною вмиваються тихо сльоза ́ми,
Я крізь грози пройду і для Тебе назвуся Кохана.
Я святкую життя, а ти знову у снах десь втікаєш.
Може іншій несеш хуртовиння із айстр білосніжних.
Скільки часу пройде́- не збагнеш і ніколи не взнаєш,
А Костенко напише ще сотні близьких мені ві ́ршів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332825
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Весняна Осінь