А кажуть, що молитва - то велика сила!
Тоді почуй нас, милий Господи, й прости
За те, що знову до хреста Тебе прибили
І твердо вірили : нема тут нашої вини.
Не згадуючи Бога - лиш для себе жили,
Задовольняли забаганки й примхи всі,
Ми вчинками своїми до хреста Тебе прибили,
Не розуміючи, що коїться десь глибоко в душі.
І пів життя свого ми просто змарнували,
Бо бавилися у "ненависних катів".
Ми знову до хреста Ісуса прибивали,
Жаліючись, що світ геть знахабнів.
Серед людей плитких сердець багато,
Бо заморожують свої всі почуття.
Ми ненароком, все ж Ісуса будем прибивати
На дерев'яний хрест через своє черстве буття.
Спаралізовують і нищать все нутро спокуси.
Вже перестрашена у кожного із нас душа.
Щодня на хрест ми прибиваємо Ісуса,
Зухвало кажучи, що любимо Христа.
То ж зупинись невірна і черства людино!
Вернись в обійми животворного Отця.
Не прибивай на хрест Ісуса - Бога Сина.
Вимолюй прощення. Не бійся каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332363
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.04.2012
автор: Віра Голиш