Йшли до церкви жіночки,
Встигли до хвилинки,
Ну, а потім, після Служби,
Говорять дві жінки:
- Був твій, Ганю, чоловік
У твердій оправці,
А теперка чось із нього
Сі лишили рамці!
Чи не знаєш, шо із ним? -
Тривожатьсє люди, -
Твій Назарко був, як мур!
Шо за напасть буде?
Ганя каже:
- То не напасть,
То йому відплата!
Він собі як випив трохи
Вдарив мого тата!
Тепер хай поголодує,
Шоб битись не брався,
А із голоду ніхто
Ше й разу й не вклався!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331601
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2012
автор: Віктор Фінковський