У грудях квітень з кожним подихом тепліша.
Високі пагони бруньками зодяглись.
Ногами босими торкнусь коври спори́шів -
і біль моя, хоч на хвилинку запізнись...
О, дай ковтати це повітря первозванне!
Як навіженій дай відчути цей міраж!
Любові - море, одиноке лиш кохання,
якщо ми порізно стаємо у пасаж...
Десь там далеко - в глибині ще тліє віра.
У грудях квітень, тільки квітень ожива.
Не дай же, болю, спочивати мені з миром,
бо я закохана, а значить я жива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330748
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2012
автор: Ліна Біла