Sinking to the bottom of death
I leave my immortal dreams
In the realm of neverending life.
Одцвіло, наче сад
Наше літо ласкаве.
Вже підняв якорі
І на поклик морів
Лине бриг наших втрачених мрій
Ми жили як могли,
Не шукаючи вигоди й слави.
На холодних вітрах,
На буремних морях
Нас тримали вітрила надій.
Наше літо мина,
Чайка квилить над нами,
Невблаганна, мов час
Нам несе наших мрій “незабудь”.
Біла хмарка вітрил
Мерехтить за дрібними сльозами,
Полишаючи нас
Без надій свій завершувать путь.
Наше літо мина,
Сонце сходить, згасає
Ріки часу несуть
Стиглі води в далекі моря,
Та є правда одна –
Лиш для тих, хто ще мріє й кохає
Зорі вказують путь,
Обертається досі Земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330296
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2012
автор: Валентин Бут