Ще у неділю так торжественно: «Осанна!»–
Юрба співала, стелячи до ніг
Одежу та зелене листя пальми,
Сьогодні ж біситься:
«Розпни його! Розпни!»
Кричить, лютує так без жалю, заповзято,
Жадає страти Сина Божого–Христа.
Лунає вирок смерті з уст Пилата,
Голосить у душевних муках Мати
Та все до Сина руки простяга.
Тортури, муки, нелюди бичують.
«Прости їм, Отче, несвідомі ж бо вони…
Хай буде воля твоя, Батьку, чуєш?
Бо знаю – маю вмерти на хресті.»
«Радій! Радій, о Царю Іудейський!»
Вінок терновий на кровавому чолі,
Хрест на плечах, дорога на Голгофу…
А ти в молитві просиш: «Відпусти…»
Страшенні муки… На хресті розп’ятий…
Марія –Магдалина під хрестом,
Іван-апостол і нещасна Мати,
Опору–Сина втратила свого…
А з двох боків розбійники розп’яті,
Один кричить: «Ти ж Бог, врятуй себе!
Зійди з хреста, нехай народ побачить,
Що то не твої вигадки усе!»
І тільки другий, що висів праворуч,
З останніх сил у Господа просив:
«Прости мене! І будь зі мною поруч!
Не відав я, що все життя грішив!»
Ісус до нього тихо відізвався:
«Зі мною будеш ще сьогодні у раю!»
І тільки потім до Отця промовив:
«Дух свій у твої руки віддаю!»
Христос помер... Здійнялась сильна буря,
Лили дощі і розколовся храм!
Завіса в храмі розірвалася надвоє...
І Бог відкрився відтепер всім нам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330055
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2012
автор: Наталія Ярема