Історія одного кохання

Він  прокидається  о  сьомій  сорок  п’ять
І  ставить  чайник,  щоб  зробити  каву.
Не  любить  зранку  він  гарячу  страву,
Тому  що  всі  його  думки  ще  сплять.

Вона  в  той  час  уже  виходить  з  дому.
І  на  останок  сонну  поцілує  маму.
Тихенько,  щоб  не  побудити  всіх,  закриє  браму
І  на  годиннику  побачить  рівно  сьому.

З  навушниками  на  вухах  він  на  роботу  поспішає,
Не  застібаючи  два  перші  ґудзики  сорочки,
Вже  на  ходу  коханій  пише  три  рядочки,
Його  принцеса  так  цього  чекає.

Відкривши  двері  рідного  ін.*язу,
Де  дуже  пусто  ще  в  такій  годині,
Вона  у  голові  спланує  все  на  нині,
І  в  зал  читальний  попрямує  зразу.

Він  до  роботи  ставиться  відповідально,
Обідає  завжди  в  кафе  на  розі,
І  кожен  день  додому  по  дорозі
Рекламки  всі  він  перечитує  банально.

Вона  подружкам  помахає  на  прощання.
Хоча  ще  кожній  з  них  увечері  подзвонить.
Якісь  новини  хтось  їй  повідомить,
А  хтось  розкаже  про  своє  кохання.

Гарячий  душ  увечері  для  нього  давня  звичка,
Потім  шукаючи  якусь  стару  газету,
Він  мовчки  поповзе  до  інтернету.
Й  немов  сама  контакти    включить  мишка.

Години  дві  вона  повчить  домашку,
А  потім  знов  дивитиметься  серіали,
Переключаючи  по  черзі  всі  канали,
Тоді  піде  варити  хом’якові  кашку.

Він  змучений,  але  відписує  усім.
А  своїй  дівчині  люблю  малює  на  стіні.
Друзям  нові  покидає  пісні,
І  думає:  «Піду  ще  щось  поїм».

Вона  також  у  мережу  зайшла.
Нові  лише  закинути  хотіла  фото,
І,  начитавшись  безліч  анекдотів,
Якогось  хлопця  випадково  в  друзі  додала.

Отак  зустрілися  вони  у  мережі,
Він  і  вона  настільки  різні  два  світи,
Які  старались  від  когось  втекти,
Такі  водночас  рідні  і  такі  чужі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2012
автор: БылОсніжка