Я тобі принесу оберіг,
Подарую на щастя, на долю,
Чи встеріг мене, чи вберіг –
За собою іти не неволю.
Ти пробач, що давно у душі
Мій Чорнобиль давно підірвали,
Отруїли думки та вірші,
І отруєне щастя топтали.
Чи надія є в мертвих пісках,
Чи у попелі квіти ожили?!...
Біль всесвітній зібравсь у віках,
В серце встряв, мов колючка ожини.
Кожен погляд, думки і слова
Радіація світить рентгеном.
Це відклалося вже в глибині
Особливим окремим геном.
Ти на мене зовсім не дивись –
Легше буде це пережити,
Чим Надію і Віру, й Любов
Отруїти чи загубити.
Я, повір, не для того прийшла,
І бентежить тебе не хотіла.
Я частину душі віддала –
А твоя навздогін полетіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328939
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2012
автор: Innessanew