Вона була ще юна і красива,
У тата й мами донечка одна
Завжди усміхнена весела і щаслива,
Ніколи не печальна чи сумна.
З подружками секретами ділилась,
Займалась танцями і грала волейбол,
Найкраще у своЄму класі вчилась,
Але забила доля у її ворота гол.
Він хуліган якому 22
Високий і чорнявий принц із мій
У голові у нього швидкість і трава
Сказати повна протилежність їй.
Та протилежності, як кажуть, притягнулись
Після п*янкого й ароматного вина
В якомусб гаражі вони проснулись
Не думала про наслідки вона.
Не знала як їй дальше поступати
На землю хвилі опустили вітрові
Як це все пережити й подолати
Коли на тесті є полоски дві.
Коханий....слід уже за ним застиг
Сльозами личка юне умивала
"Аборт не тільки шкода, але й гріх",--
Вже вкотре медсестра їй повторяла.
Хоч добре знала це усе вона,
Та був єдиний вихід--в прірву крок,
З лікарні вийшла біла мов стіна,
Засвоївши кровавий той урок.
У 22 кінчала інститут,
Здається все наладилось в житті,
Вона жила сьогодні, зараз, тут,
А це все залишилось в забутті.
Але відтоді в снах її щоночі,
Через отой жахливий мрак і тьму,
На неї дивляться дитячі очі,
Й запитують лише одне "Чому?"
Вона засвоїла отой урок
Закарбувала в пам*яті залізно.
Дівчата не робіть жахливий крок!
Подумайте прошу поки не пізно!!!
Дитина для батьків-це справжнє щастя!
Адже для чого ще потрібно жити,
Ігорчик, Міша, Вероніка, Настя
Як піднімається рука вам їх убити???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328693
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2012
автор: БылОсніжка