Ти занадто голосно думаєш,
А я хочу солодке незнання
Це напевне трохи абсурдно та
Не здружилося з глуздом кохання
Я занадто тихо страждаю
Ти не вмілий в очах читанні
Вже б давно всі стоп крани зірвала.
Зачекай, тихо шепче кохання
І хай поїзд намотує кола
Я знайду те бажане незнання.
Знаю, що не скінчаться ніколи
Дивні рельси, що звуться кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328303
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2012
автор: Марамі