В своїй брехні уже заплуталась сама,
Немов у павутинні нещаслива муха.
І як злочинець, що тікає крадькома,
Лишаю усіх тих, хто правду мою слухав.
І наче ж інших не обманювала, ні.
Лише самій собі брехала без упину.
Та разом з власним серцем вірили мені
Всі, хто кричав: «Не грай! Бо згубиш ще людину!»
Та не згубила ж поки…Жалем обпекла.
Бо навіки свою свідомість не обдуриш.
Душа людини хай з міцного, але скла.
Розбити легко. Всі ми – льодові фігури.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328088
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2012
автор: Опівнічниця