Була, шановна, у Володарці недавно.
На жаль недовго, бо спішила до села.
Оббігла родичів, погомоніли славно,
То і на Вашій, може, вулиці була.
Оце вернулась в Крим, та ні з ким поділитись,
Бо не зустріла ще своїх тут земляків.
То ж Вашій зірці вийшла низько поклонитись,
Зв`язати бесіду вервечкою років.
До зір Вам ближче, а мені іще летіти...
Отож зустрілася з Володаркою я.
Хотілось плакати, хотілось і радіти, -
Квітує батьківщина вишнями моя.
Вертають з Києва додому односельці,
Охоче лагодять зруйновані мости.
Хто від нестатку, хто за покликами серця
Побиті градом білять батьківські хати.
Живе Володарщина, трудиться на славу,
У даній Господом купається красі.
Щоправда Роська, моя річечка вертлява,
Заборгувала Вашій стриманій Росі.
Вузькою стала, між густою лепехою
Та очеретом тихе русло повела.
Та все ще ловлять хлопці раків під вербою,
Що в Вашій юності вербичкою була.
В дворі посиділи під темряви покровом
З братами й сестрами у рідному краю.
І Вас, шановна, добрим згадували словом
За те, що славили Володарку свою.
... Над морем зірка з висоти замерехтіла,
Довгеньким листячком тремтить сріблястий лох.
Поговорити з Вами так мені хотілось,
Та не судилось. Вийшов довгий монолог.
* Валентина Невінчана,нині покійна, уродженка смт. Володарка, що на Київщині. В минулому - відповідальний секретар Кримської організації Національної спілки письменників України.Похована в Сімферополі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327918
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.04.2012
автор: Галина_Литовченко