Між небом та землею повітря завмирає.
Прекрасний аромат аж серце відчуває.
Легенький подих вітру….я лечу..
Із посмішкою, сонце, лиш мовчу..
Земля така маленька, я здавалось…..
Летіла далі я, і не вагалась..
Печаль із злістю бились десь в низу..
Із посмішкою, сонце, лиш мовчу..
Де гори були, зараз океани.
І замість ям тепер дзвінкі фонтани.
Кричить із низу хтось: а я живу!!
Із посмішкою, сонце, лиш мовчу..
Весь світ в цвітіні забуяв.
Неначе зиму стер хтось, хтось забрав.
Ледь хмар торкаючись іду.
Із посмішкою, сонце, лиш мовчу.
І не буди мене благаю.
Торкнися в серці надпису: кохаю.
Прийди у світ мій, милий, тут живи.
Із посмішкою, сонце, поряд йди..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2012
автор: Amira