Дві дівчинки – сестрички милі,
Гарненькі горлички мої.
Рум”яні щічки, ручки білі,
Мої племінниці малі.
Одні в них ніби мама й тато.
Відмінностей (чи стане знань?)
В сестричок наших так багато,
Ну, як, приміром, в Інь і Янь.
У Янь – чарівність десь зі Сходу.
Троянда ніжная – вуста.
Така незвична мила врода.
Очей мрійливих глибина.
А Інь – потічок швидкий, світлий,
Біжить, щебече і співа.
Зелені очі. Теплий вітер
З волоссям світлим заграва.
Конфуцію – моя повага,
Бо даосизму символ – сутній.
В цих Інь і Янь є рівновага,
Гармоніям світів присутня.
Рішучість, сила і активність –
То Янь, як Місяць, вабить, манить.
Жіночність, м”якість і пасивність –
То все для Інь вже притаманне.
Ті Інь і Янь – як день без ночі,
Вода без суші, тьма без світла,
Одна без одної не хоче,
Як зимонька-зима без літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327314
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 03.04.2012
автор: Ліоліна