Стою на древній корсунській землі,
Чоло схиливши в трепетнім поклоні
За хліб, що пахне в мами на столі,
За батькові натруджені долоні.
Вклоняюсь рідним пагорбам і долам,
Де серце ніжить пісня солов"я,
І вже ніяким іншим видноколам
Душа не заприсягнеться моя.
Тут зріє нива щедра, золота,
Нащадкам заповідана Тарасом.
Розкута воля, труд і доброта
Згуртують нас і об"єднають разом.
На всі віки, Черкащино моя,
Тобі, як син, в любові признаюся.
І де б не був я у чужих краях,
З тобою разом плачу і сміюся.
Розквітнуть села, виростуть міста,
Що здавна знали згарища і війни.
Мій рідний край з легенди пророста
В благословеннім серці України!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327042
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.04.2012
автор: Дощ