Зажди, заради Бога, зачекай!
Ти ж найсвіжіший подих у повітрі,
З тобою, правда, разом справжній рай!
Я ж так просила долі у молитві…
Ти ж сонце носиш в посмішці своїй,
Голубиш моря хвилі у долонях,
Ти йдеш і забираєш безліч мрій,
А залишаєш серця стукіт в скронях.
Ти ж квітами весну усю вбирав,
На небі малював квітчасті зорі,
Я так любила тихий шепіт трав,
А що тепер? Лиш вітру стогін хворий.
Зажди, заради Бога, зачекай!
Куди ідеш? І навіть не сумуєш?
Душа охриплим голосом кричить,
Та все дарма, бо ти її не чуєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326996
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2012
автор: Наталія Ярема