Півні кричали голосно, до хрипу,
Аж пломеніли яро гребені.
Перед курми гнучи пір"ясту кирпу,
Заприсягались сонцю і весні.
З кінця в кінець, на пагорбах і долах,
Цвіли дими, солодші за меди.
Раділи сонцю вулики і бджоли
І вже бруньками пахнули сади.
Дзвінких синиць низалося намисто
І горобці в калюжах, як моржі.
Старенький клен, неголосно й безлисто
Щось муркотів, присівши на межі.
Втомило небо лебедині крила,
Аж на ставку захлюпала вода.
Луна деревам в лісі повторила
Те, що вітрець мені розповідав.
І я повірив вітрові на слово -
Я йшов до тебе, сповнений надій.
А ти мені відмовила в любові...
Такий от кепський розвиток подій!
Була весна і серце шаленіло,
Женучи в жилах вистуджену кров.
Моє кохання ще не віддзвеніло,
Тож не сприймало будь-яких відмов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326602
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.03.2012
автор: Дощ