Віч-на-віч сиділи ми з нею:
Я і моє дівча.
- Коли ж ти вже станеш моєю?! -
Та очі зелені мовчать…
Коли ж пригорну тебе щиро,
Без боязні прикрість почуть?
На серці від осуду борозни
Безжально й нестримно печуть!
Мій янгол же сидячи мовчки,
Все далі відходив в туман.
На спогад лишивши дзвіночки
І клапан зажатий в капкан.
28.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325877
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2012
автор: Олександр Подвишенний