Все сміються, сміються, сміються вуста,
а в зіницях - мороз, і у серці - крижина...
Лиш надія у розпачі руки спліта,
лиш розтягнута в вічність розлуки хвилина!
Над собою сміюся...Мені все-одно,
що подумають люди і ти, не-мій-милий.
Пролилося даремно любові вино, -
не сп"янило нікого і не звеселило.
Я тебе відпускаю. Ти вільний. Іди.
Озиратись на мене не будеш, я знаю.
Як холодна зоря, для другОї світи.
Я тебе не забуду - і не проклинаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325408
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2012
автор: Антошка