Так хмуриться небо… у вікнах темніє весна,
збігають дощами хвилини водою по склу…
Місяць…підвечір на місто розілляв лимонад.
...Він з димом ковтає самотність… й кімнату пусту…
Остання цигарка, погасла мов день в попільниці,
недопалків більше, як в їхньому місті людей…
Набрати твій номер… для нього пішло вже на принцип,
і він краще простОїть, ще вічність біля дверей
твоєї квартири…Ти коли вийдеш, він скаже… «Пробач,
якщо, ще не пізно давай почнемо спочатку…?»
Ти лиш промовиш крізь стиснутий біль, ненависть і плач…
«Ні…я надто втомилась ділити тебе… крапка…» .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324962
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Юра...