Я безпечна.
У мені немає жодних стихійних лих,
жодних "але" та отруйних "ні" .
Давай з тобою влаштуємо, любий, втечу.
Нізвідки в нікуди.
Паростки снів проростають на підборіддях нічних алей,
на спинах будинків розчиняються тіні-люди.
Я сильна.
Тримаю на своїх плечах левову половину світу,
прихиляю її до тебе.
Плету тобі з спокою й тиші ангоровий светр, щоб ним зігріти.
Мені не болить, коли ти, мов хижий звір, виїдаєш цю
ситу від обіцянок та сліз любов з-під ребер.
Коли усі мої сповіді чорнильними птахами вимітає з душі вітер.
Я схильна.
Вірити нісенітницям, навіть у диких фурій та злий фатум.
Це щось більше, ніж просто сила тяжіння, це два магніти, зашиті
дотиками у нас під шкірою.
Це істини, що ховаються в останній мекканській сурі, це серце у повні,
що наповнює по вінця груди, не даючи їм ні дихати, ані спати.
Я тепла.
Мов сотні пульсуючих щойно задмухнутих гасових ламп.
Біжу все свідоме своє життя,
наче Форест Гамп, не озираючись, навмання.
Я поламана, мов кості, одержимо танцюючі крамп.
Дивно, чому ще досі ніхто не назвав пекло твоїм ім'ям?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324927
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2012
автор: Леона Вишневська