Прозорий ліс
і день у хмарах..
Ми десь у сутінків примарах,
що тінню шастають чудні.
Чи це був ранок..
Я не знаю,
та не важливо це мені.
Легкий туман все оповив
своїм липким холодним тілом
й мене мов вермутом сп*янив.
І ми з тобою
(з ким не знаю)
бредем по стежці все вперед.
Попискує сумний кларнет,
далеко десь, мов з того світу.
Бібліотеки сіра туша -
книжок стелаж, важкі томи.
Он ворон кряче..
На дворі
під сивим деревом безлистим
нещасний крук собі сидить
й очима своїми блистить
на мене.
Пір*я общипане стирчить
з усіх сторін..
Шкода пташини.
Дрібні із хліба я кришини
йому в долоні простягла.
Схопив він жадібно ті крихти,
а я сиджу немов сліпа.
Закрила очі - і пітьма..
Це сон,
що раз ме
ні приснився..
11 листопада 2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324540
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 24.03.2012
автор: Dyed Fox