Не виросту деревом на стежині,
Коли гайнеш за обрій синій.
Не стану каменем на битім шляхУ,
Ти ж знаєш, що досі тебе люблю.
Захочеш - хмаринкою стану для тебе,
Весь сонячний світ подарую неба.
Зачиню браму вітрам попутнім,
Хай повниться щастям твоє майбутнє.
У поміч стану яскравим світлом,
Іскринки-зорі взамін засвічу.
Коли ж заблукаєш, освічу стежку,
Щоб вірно йшов і було легко.
Одна залишусь... Що з того буде?...
У добрім світі живуть ще люди.
Самотність прийде, не зачерствію,
Бо то й хто любить, подасть надію.
А як, рання зірка впаде́ у трави
І гоже сонце - закриють хмари?
Коли тобі раптом забракне сили,
Шукатимеш стежку, де вдвох ходили.
Благатимеш зустрічі, збагнеш повернутись,
Проситимеш в долі зі мною побути.
І я проситиму, і разом заплачемо...
Тих днів не повернеш... Багато втрачено...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324460
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.03.2012
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА