Все нереальне у житті,
проекція на тло екрану…
Існуєш, наче, й во плоті,
возносиш почуттям осанну, -
та лиш на невловиму мить
божественна погасне іскра –
і знов екран пустий стоїть,
і тінь життя твого збіжить,
і втратить силу думка бистра…
* * *
Весняне сонце мрії воскреша,
і знов надію будять щедрі грози, -
випручується з сповитку душа
і витирає непролиті сльози...
* * *
До точки плавлення нагріті почуття, -
у тиглі розуму очистка йде від шлаків.
Згорає шумовиння і сміття,
і звуглюється лживість постулатів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323752
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2012
автор: Антошка