знову
сядемо в цей автобус
жовто з місця зірвемось
стрілою
запітнілі мов вікна маршрути
дозволяють лишатись
живою.
дозволяють дивитись
сміливо
не боятися митних
контролів
і брусочком дитячого мила
замивати сліди від
паролів.
забуваючи хто ти і
хто це
поруч поручні стиснув
за шиї
пам'ятаючи про ту осінь
що
лукаво
примружила
вії.
і забувши квитка
призначення
вийти будь-де і мчать
стрімголов
тільки з вітром тепер
побачення
якщо й він іще не охолов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323031
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2012
автор: Світлана Пражко