У мить божевільного спокою

Я  б  злетіла,
 Та  мої  польоти  катує  хімічна  речовина  із  довгою  назвою
 І  ще  загратовані  вікна.

 Я  б  заплакала,
 Та  метал  усередині  з`їв  іржою  нервові  закінчення,
 І  розсипається  формула  щастя.

 Я  б  відрізала  пальці,
 Та  нема  вже  долонь,  в  які  б  віддати  їх  на  збереження,
 І  холоднеча  ніколи  не  спаде.

 Я  б  шукала  в  істериці
 Намистину  у  світі,  роздертім  на  пікселі,  та  мрії  гниють,  
 Четвертовані  в  стрілках  годинника.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323017
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2012
автор: Julia De-Ville